Криптовалюти врятують Україну, у якій спостерігається системна втрата довіри до фінансової системи

В Україні спостерігається системна втрата довіри до фінансової системи. Вкладники не довіряють банкам і намагаються вивести з банківської системи все, що можуть. Банки не довіряють своїм клієнтам, тому що половина з них вже виявилася не здатна сплачувати борги, а інша половина близька до цього. Ні суспільство, ні банки не довіряють Національному банку через відсутність у того прогнозованої монетарної політики. Одночасно йде вихід із національної валюти і банківської системи.

Як і скрізь у світі, фінансова система України скопійована з шаблону, в якому третя сторона − посередники (банки) − виступають агентом, уповноваженим проводити фінансові операції між кінцевими користувачами − людьми, компаніями, державними установами. Посередники уповноважені збирати депозити, здійснювати платежі, емітувати боргові інструменти, торгувати національною та іноземною валютою, продавати і купувати облігації уряду і т.д. Як частина такого шаблону, існує центральний орган (Національний банк), який сам по собі не надає фінансові послуги, але має владу ліцензувати, здійснювати нагляд, регулювати і час від часу надавати екстрену фінансову допомогу посередникам.

Світова фінансова криза, яка почалася в 2008 році, завдала нищівного удару по довірі до фінансових систем США та Європи. В результаті відношення до шаблону, заснованому на посередникax, знаходиться під питанням на глобальному рівні. Після того, як платники податків роками сплачували все більші комісії за послуги сумнівної якості, вони мали ще й рятувати банки, які продовжували нараховувати собі непомірні бонуси.

Потім, 31 жовтня 2008 року, в один із найгірших періодів фінансової кризи, хтось на ім’я Сатоші Накамото − ця людина досі залишається невідомою − виклав в Інтернеті статтю з архітектурою системи платежів, яка працює безпосередньо між користувачами (peer-to-peer), і для того, щоб функціонувати, їй не потрібна третя сторона − посередник. Більше того, запропонована система прямих платежів заснована на криптологічному алгоритмі, який технологічно перевершує існуючі системи платежів, з яких хакери крадуть усе більше й більше грошей.

Коротко, біткоіни − це протокол, який складається з двох частин. Перша − це криптовалюта, що зветься біткоіни, яка може бути використана як засіб платежу, обміну та збереження вартості поза контролем будь-якими центральними банками та іншими органами. Друга частина − це електронна пірінгова платіжна система з децентралізованим публічним реєстром, який називається «ланцюжок блоків». Протокол обробляє, перевіряє і записує в децентралізованому публічному реєстрі послідовні блоки транзакцій між користувачами в обмін на емісію певної суми криптовалюти і комісію за здійснення транзакцій.

Як криптовалюта, біткоін має перспективи розвинутися в глобальне середовище обміну, але цього може і не відбутися. А ось «ланцюжок блоків» уже показав себе як дійсно потужна інновація, і в сенсі її математичного дизайну, і в сенсі системи стимулів, які забезпечують її функціонування.

Довіра до цієї децентралізованої платіжної системи сформувалася завдяки її криптографічним властивостям, заснованим на математиці. Вони базуються на доведеній формулі, а не на довірі до якихось центральним банків. Немає необхідності довіряти один одному, мати банківські рахунки чи кредитні картки, мати доступ до надійної фінансової інфраструктури та законів. Користувачам лише необхідно довіряти математичним основам «ланцюжка блоків».

Це те, чого сьогодні не вистачає Україні − чіткого, зрозумілого процесу, спрямованого на те, що потрібно робити з покаліченою банківською системою. Алгоритму, який може повернути довіру до банків і гривні. Навпаки, щоразу, коли НБУ що-небудь робить, довіра тільки руйнується все більше і більше. Здається, що навіть неважливо, що саме робить центральний банк. Через відсутність довіри реакція на будь-які дії НБУ завжди негативна.

Яким би міг бути процес повернення довіри? Я можу розповісти зі свого досвіду. У липні 2010 року Акт Додда-Френка про реформування Уолл-Стріт і захист інвесторів став законом. Перед федеральним урядовим регулятором CFTC (US Commodity Futures Trading Commission), частиною якого я був, було поставлено завдання конвертувати ідеї, закладені в закон, в десятки нормативних актів. Моя робота як головного економіста полягала в забезпеченні того, щоб ці нормативні акти мали під собою міцні економічні підстави, без яких вони негайно будуть оскаржені в судах, де можна і програти. Моя проблема полягала в тому, що було дуже мало підходящих людей і дуже багато завдань. Плюс, відповідно до закону, все мало бути зроблено за один рік.
Я пройшов через це, створивши процес, який складався з трьох частин.

По-перше, було розроблено схему, ланцюг кроків, алгоритм, який дозволяв здійснювати економічний аналіз будь-якого нормативного акта. Схема удосконалювалася і переглядалася, але головне, що всьому процесу було дано імпульс.

По-друге, були створені ударні групи економістів, які спеціалізувалися на конкретних напрямках: торгівлі, клірингу, захисту коштів клієнтів і т.д. Члени цих груп входили в усі команди, які розробляли проекти нормативних актів. Таким шляхом спеціалізована експертиза акумулювалася дуже швидко, і робота значно пришвидшилася.

По-третє, було створено «ситуаційну кімнату», в якій кипіла енергія і в якій для коригування процесу я проводив періодичні наради за участю всіх ударних груп. Ці наради були необхідні для того, щоб переконатися – схема працює в усіх напрямках, а рішення, розроблені для одного напрямку, швидко застосовуються до інших.

Після того як усім в агентстві стало зрозуміло, що такий процес приносить якісні результати за безпрецедентно короткий час, з’явилася довіра. Довіра саме до процесу, а не до конкретних фахівців.

Через два роки після створення процесу я пішов у MIT, багато членів груп також перейшли на інші роботи, а процес залишився і продовжує функціонувати. CFTC і зараз залишається найефективнішим у США регулятором з точки зору реалізації Акту Додда-Френка. Я був тільки частиною сотень відданих справі працівників, які наполегливо працювали, щоб це відбулося. І я впевнений, що без наявності процесу сталася б одна з двох речей: або мене б звільнили і найняли іншого, хто зміг би налагодити процес, або регуляторне агентство не виконало б закон.

Простий процес, подібний до цього, може і повинен бути налагоджений для того, щоб реструктуризувати банківську систему України. І не кажіть, що в українській банківській системі все так складно. Вивести ринок деривативів розміром у $600 трлн із тіні − це дійсно складно. У порівнянні з цим банківська система України − це статистична похибка.


THE domain at THE price! $.99 .Com Domains!

коментувати