Зеленський намагається перехопити ініціативу, користуючись вкрай некомфортною ситуацією для Путіна – Орєшкін

Чи справді Володимир Зеленський здатен шантажувати Володимира Путіна? На початку тижня пропонуємо короткий аналіз останніх подій щодо Донбасу від людей, які допоможуть розібратися в словах і діях української влади.

Не факт, що Україні потрібна нормандська зустріч

Українська влада має екстра-сподівання на нормандський саміт, які є не виправданими, вважає ексзаступник міністра закордонних справ України та колишній представник держави в ЄС Костянтин Єлісєєв. 

«Мені не зовсім зрозуміло, – каже він, – чому українська влада і президент роблять таку ставку на нормандський саміт – по суті, для них це стало ідеєю фікс».

Ми говорили про сенс нормандського формату тому, що минулого тижня сталася яскрава дипломатична перепалка між Україною та Росією: МЗС України зажадало пояснень, чи Кремль справді відмовляється від переговорів по Донбасу? Це відбулось після того, як МЗС Росії заперечило слова президента України Володимира Зеленська про готовність всіх сторін до нової нормандської зустрічі. Тон українського міністерства був досить жорстким: «Очевидно, що сьогоднішній недостатньо дипломатичний і дещо емоційний коментар заступника міністра закордонних справ РФ потребує додаткових роз’яснень позиції російської сторони як учасникам «нормандського формату», так і міжнародному співтовариству».

Єлісєєв переконаний, що Зеленський видає бажане за дійсне, роблячи такі заяви про нормандію, й ніщо більше за цим не стоїть. «Скільки передумов виконала українська сторона заради проведення у грудні саміту «нормандського формату»? Україна заради самого заходу виконувала передумови: погодилися на сумнозвісну і хибну «формулу Штайнмаєра», – зазначає дипломат. Він вважає, що нинішня влада підміняє стратегію деокупації анонсами самітів, які самі собою нічого не вирішують. Хоча варто згадати, що один реальний результат попереднього нормандського саміту все ж був: це обмін утримуваними особами у грудні 2019-го.

Натомість російський аналітик Дмитро Орєшкін бачить у кроках Києва дійсно спробу тактично переграти Кремль. 

«Зеленський намагається перехопити ініціативу, користуючись вкрай некомфортною ситуацією для Володимира Путіна. Тут є загальний контекст, і в ньому він виглядає огидно: по-перше, справа з Навальним, по-друге – ситуація з Білоруссю, де теж у Росії зараз не найбільш блискучий імідж. Путін змушений виправдовуватися, готовий він чи ні. Якщо не готовий, значить він не дуже хоче, а це означає, що він ніби проти світу. Я думаю, що з точки зору тактики, київські політики вибрали хороший момент: у Путіна позиція слабне, він багатьох дратує», – каже Орєшкін.

Але в цілому переламати позицію Володимира Путіна по Донбасу неможливо, констатує Орєшкін: ідеться про те, аби його «трошки просунути, потіснити». «У Зеленського, мені здається, цілком зрозуміла і неминуча траєкторія. Він повинен потроху, по маленькому шматочку при першій-ліпшій можливості від Володимира Путіна відкушувати: чи то обмін полоненими, домовленості на рахунок чогось», – говорить Орєшкін. Більше дискусії на цю тему в ефірі Радіо Донбас.Реалії тут.

Що як у Донецьку здійметься бунт?

Володимир Зеленський в інтерв’ю виданню Wiener Zeitung допустив можливість бунту на окупованій території через гуманітарну ситуацію. Та чи реальний він, зважаючи на небезпеку бути покараним?

Аналітик Національного інституту стратегічних досліджень, донеччанин Валерій Кравченко передумов для цього не бачить: «Я далекий від думки, що у Донецьку буде бунт», – констатує він, оскільки вважає, що усі соціальні труднощі (важкий шлях за українськими пенсіями на вільну територію, затримки зарплат шахтарям, COVID19) пропаганда Росії використовує для ще більшого відділення ОРДЛО від України. Жителі окупованої території не так вже добре поінформовані про те, яка прірва між рівнем життя у них та на підконтрольній території, каже Кравченко, хоча президент наводить це як одну з причин можливого протесту.

«Побачити можна було б. Той же Бахмут перетворився останнім часом на дійсно інше місто, але КПВВ закриті з березня. Отже, хто може побачити це місто, як воно розцвіло, як виглядає зараз? – констатує він. – Цей «русский мир», російські ідеали і російські цінності, кокошники, патріотичне виховання, «лапти», «изба», те, що відбувається в школах, – тільки такий свій їм потрібен. Те, що відбувається з Україною, – якраз ще один привід, щоб остаточно поділити українців: ті, які залишилися заручниками на окупованих територіях, й ті, яким пощастило виїхати, хто живе на підконтрольній території».

Андрій Діхтяренко, журналіст телепроєкту «Донбас.Реалії», звертає увагу на те, що суспільство в ОРДЛО не є однорідним: воно поділяється на тих, хто має доступ до розподілу ресурсів, котрі Кремль вкладає в окуповані території – це сім’ї бойовиків, «чиновників» окупаційних адміністрацій, працівники каральних органів – та тих, хто втратив усе. Другі, каже Діхтяренко, давно усвідомили, що Росія їх грабує, вони стурбовані проблемою виживання і справді здатні повставати (а деякі бунти вже ставались цього троку, як шахтарські страйки в Зоринську і Антрациті). Інша річ, що навряд чи вони призведуть до політичних змін.

 

«Ця система тримається на двох речах, – зазначає Діхтяренко. – Перша – репресивний апарат, який просто залякує всіх шахтарів (вони дуже багато зробили, щоб ці шахтарські протести не переросли в щось більш серйозне). Друге – що Путін в минулому році дійсно почав роздавати російські паспорти і тим самим з’явився такий план «Б» у людей: в разі чого вони можуть виїхати з Донбасу і не повернутися. Якщо одна частина суспільства починає тихо ненавидіти іншу і шукати відповіді на запитання «а де ж наші гроші?» і все це тримається тільки на прямому насильстві, напевно, потрібно розуміти, що бунти можливі».

Професор політології НаУКМА, науковий директор фонду «Демініціативи» Олексій Гарань зазначає, що, хоча виступи людей можливі, Україна не повинна будувати політику з розрахунку на них. «Потрібно розуміти, що в даний момент Росія здійснює контроль над бойовиками, що система ця безумовно авторитарна і наші можливості впливу тут досить обмежені». Детальне обговорення теми з бунтами тут.

Чи можуть ще бути спроби проінспектувати українські позиції?

 

Спроба проінспектувати окопи ЗСУ в Шумах за участі бойовиків була одноразовою і «випадковістю», твердить в інтерв’ю телепроекту «Донбас.Реалії» голова української делегації в ТКГ Леонід Кравчук. Але механізм перевірки дотримання режиму тиші все одно розробляють – тобто, треба розуміти, його формат може бути різним. Однак, конкретно щодо Шумів питання закрите, каже Кравчук.

 

«Українські збройні сили і Україна відмовилась від такого інспектування і зараз ми заявили: відпрацюємо механізми, будемо діяти відповідно до механізмів. Якщо інспектування, то в нас і в них, тому що ми маємо десятки, біля 50 випадків, я наголошую, біля 50 випадків, де та сторона порушує ті ж самі домовленості мінські, як вони кажуть, що порушуємо ми. Тобто не може бути, що вони будуть пред’являти вимоги до України, а Україна буде виконувати, не маючи можливості примусити через ОБСЄ, через моніторингову місію, скажімо, виконувати ці умови і протилежної сторони». Повне інтерв’ю тут.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ

 

your ad here

коментувати